У новому Citroen C4, як на мене, немає кітчу, та й настільки експресивним і навіть гламурним, як DS 4, його не назвеш. Зате нічого піддавати різкій критиці. Свіже, практично, без незграбності.
Головне – розуміти та любити цей французький стиль. Хоча справлятися із цим завданням не завжди легко. Тому що попередника тестового С4 – дорестайлінгового C4 Cactus – любити було складно. І дорого також. Так, незвичайна зовнішність, але на цьому переваги Cactus закінчувалися. Задні шибки не опускалися, а епопею з «роботом» забути навіть хотілося, але не вийде.
Благо «другий», рестайлінговий Cactus, хоч і не такий сміливий, отримав шестиступінчасту Aisin. І нехай продажі не злетіли вгору, але автомобіль став надійнішим. Але не практичніше: задне скло там так само не опускалося. Добре, хоч наш C4 цієї межі не успадкував.
Але обидва Кактуси були меншими: «другий» Cactus ховався в тіні поточного Peugeot 2008, наприклад. Тоді як новий C4 за головним габаритом перевищує Пежо. Сухі показники такі: 4.35 м завдовжки, 1.83 м завширшки і 1.52 м заввишки, при цьому колісна база налічує 2.67 м. Тобто С4 більше 2008-го завдовжки на чотири сантиметри. Але незважаючи на програш у висоті і 2008-му, і Volkswagen T-Roc, і Toyota C-HR, кліренс у автомобіля завидний – 19 см. Щоправда, захисту немає: тільки пильовик.
Що отримуємо у сухому залишку? Не згоден з офіційним поданням Citroen C4 у ролі «купеподібного» кросовера. Як на мене, мова про крос-хетчбек: і дорожній просвіт є, але при цьому і кузов невисокий. Раніше такі рішення були дуже популярними, згадати хоча б Honda Crosstour або Subaru Outback.
Що всередині?
Посадка у «сі-четвертого» легкова, і мені це, попри повальну «кросоверизацію» ринку, подобається. А ось що засмучує, так це відсутність нетривіальних рішень, якими наповнювався Cactus. Де прошити дверні ручки? Де горизонтальна полиця-торпедо? Та й колірна гама – зовсім вже монохромна – навіює нудьгу.
Втім, розрядити обстановку здатні варіанти обробки салону в яскравому кольорі – під виглядом зовнішності. Особливо добре виглядає бордовий (нехай і не настільки практичний). Та й «свої», а не успадковані від попередника, особливості салону нового С4 є.
Переваги
Щиріше – і велике – «дякую» салон С4 отримує від мене за блок управління кліматичною установкою з фізичними кнопками. Всіма, і навіть підігрівом. До речі, наш «француз» має підігрів керма, а це для автомобілів такого походження рідкість.
Мультимедійна система «сі-четвертого» займає проміжну позицію між старою – майже скрипучою, такою повільною, і новою, яку ми бачили на DS 4 – швидкою та сучасною, з відмінною графікою та бездротовими CarPlay та Android Auto. У С4 мультимедіа виглядає нудно, зате зручна у використанні та непогана у швидкості реакції. Окрема клавіша відповідає за повернення до головного меню, ще одна – за швидкий доступ до систем допомоги водієві.
До речі, про помічників.У нашого автомобіля в арсеналі значаться протибуксувальна система, Start/Stop, паркувальні датчики та автоматичне перемикання світла. А ще – різноманітні активні системи: адаптивний круїз-контроль, утримання у смузі, розпізнавання дорожніх знаків. Наявність також моніторинг сліпих зон.
Ще однією перевагою салону є три USB-входи: два спереду, один ззаду. Через головний – USB-C – до мультимедіа підключається смартфон, решта – USB-A – виконують роль слотів для заряджання. Та й сам смартфон можна розташувати в купі місць: тут і дві полички, і бокс під однією з них, і слот для розташування телефону вертикально.
Зрештою, «фішкою» салону є переднє пасажирське місце: тут у спеціальному чохлі можна закріпити планшет. Над стандартним бардачком розташована висувна скринька, в якій власне планшет і зберігається.
А зверху над ящиком є висувне кріплення, до якого штатний чохол і встановлюється. До речі, чохол для планшета оснащений спеціальною плівкою, яка дозволяє побачити «картинку» лише під прямим кутом. Тобто водій не зможе дізнатися, який тест-драйв від InfoCar читає пасажир.
Все це не ті речі, за які автомобіль купують. Та й ваше ставлення до бренду вони не формують. Натомість демонструють ставлення бренду до вас. Відмінно, коли такі дрібниці приємні. Але й неприємний салон Citroen C4 не позбавлений.
Недоліки
Хоча можна назвати дрібницею ергономіку місця водія? Незважаючи на достатню кількість місця – для водіїв навіть зростом 2 метри, як я – і по ширині, і по висоті, недоліки є в іншому. Поріг C4, як і в інших автомобілів на платформі EMP2, занадто високий. Що особливо помітно на тлі розташованого низько крісла. Упор для лівої ноги знаходиться надто близько (при цьому зовні – за рахунок довгих дверей – створюється враження достатнього простору). І якщо сідати «по ногах», кермо навіть у найближчому положенні знаходиться аж надто далеко.
При нормальній посадці доводиться тягтися і до блоків «клімату» та мультимедіа. А регулювання гучності за допомогою поворотної шайби взагалі перетворюється на вправу із зірочкою. Так, нехай все це актуально для високих людей (при цьому водії зростанням близько 180-185 см почуватимуться комфортно), але сам факт засмучує.
Кульгає у автомобіля і оглядовість. Якщо з бічними дзеркалами ситуація непогана, то у випадку з салонним «дизайн» переміг здоровий глузд. Тому що в нього ви бачите перпендикулярну перемичку, яка поділяє заднє скло на дві частини. Зате гарно!.. Але тільки ззовні. Благо у всіх комплектаціях із гідромеханікою автомобіль оснащується камерою заднього виду. Вона не блищить якістю, але в парі з датчиками рятує від «дизайнерських вишукувань».
А ще бали за оглядовість автомобіль втрачає також через двірники, які залишають солідну частину лобового скла неочищеною. Створюючи цим сліпу зону, що у дощову погоду просто заважає оглядовості.
Затишок
Кермо «сі-четвертого» мені подобається: він обшитий приємною шкірою, кнопки на ньому фізичні, та й згруповані логічно. За кермом ховається невеликий кластер панелі приладів, який інакше як лаконічним не назвеш. Так, сюди не виведеш карту навігації, як у автомобілів Volkswagen Group, але позначення на дисплеї чіткі та зрозумілі.
Крім того, кластер має в своєму розпорядженні периферичне відбите підсвічування. Вона створює затишок. Але ось невдача: підсвічування дисплея є єдиним на весь салон. Що ще раз підкреслює скромність польоту дизайнерської думки при проектуванні салону C4. Без підсвічування почуваєшся ніби у погребі.
Щоправда, у льоху холодно та сиро. А в нашому С4 є роздільний клімат, підігрів обох рядів, вже згаданого керма, а також всього лобового скла. Тож тут, знову ж таки, затишно.
Останньою складовою цього відчуття є матеріали. Пластики на дверях м’які та приємні, на картах є вставки зі шкірозамінника, на передній панелі податливий матеріал нагадує поліуретан. Тканина на сидіннях виглядає дуже недешево, на дотик вона також приємна. Як, власне, і самі сидіння: нехай і без бічної підтримки, зате комфортні. Навіть зворотний бік рульового колеса – той, який не видно, але який відчуваєш пальцями – м’який.
На тлі такого достатку твердий пластик у нижній частині передньої панелі не здається трагедією.Як і чорний глянець на центральному тунелі: дуже непрактичне рішення, але він прикрашає скромну гаму тонів салону. І навіть більше: з точки зору матеріалів C4 сприймається автомобілем на клас дорожче.
Другий ряд та багажник
На задньому ряду місця більше, ніж у кросоверах B-класу. Воно і зрозуміло: у С4 колісна база можна порівняти з базою Sportage. Навіть мені – нагадаю, ріст мій дорівнює двом метрам – вдалося сісти «самому за собою». Звичайно ж, дах тисне на голову, але це й не дивно, враховуючи її нахил. Хоча місця тут однаково менше, ніж у тому ж Sportage, та й нахил спинки дивана не регулюється. До того ж, підлокітника задній ряд позбавлений. Зате є підігріви та зарядка.
Багажник у Citroen C4 невеликий (380 л), зате глибокий. Виконано він добре: м’які матеріали використані по всьому периметру бічних стінок – впевнений німецький рівень. Але далі йдуть лише недоліки: підлога багажника, під яким ховається докатка, хлипкуватий, і його не можна розмістити на різних рівнях. Та й другий ряд, складаючись у пропорції 60:40, створює велику сходинку, що просто незручно під час перевезення довгомірів.
Ціни
Базовим для автомобіля є 1.2-літровий трициліндровий бензиновий PureTech, що видає 101 л. с. та 205 Нм. Комплектується він шестиступінчастою “механікою”. Рівень оснащення два: «вхідний» Live за 20 000 доларів та Feel за 22 500 доларів (ціни актуальні на момент написання тесту – InfoCar.ua).
На сходинку вище – той самий 1.2-літровий двигун, але вже з віддачею 155 л. с. та 240 Нм. У цій конфігурації парою до двигуна виступає лише восьмиступінчаста гідромеханіка Aisin. За Feel просять 25 000 доларів, топ-версія Shine коштуватиме 27 500 доларів.
Головною претензією до цих комплектацій може стати власне двигун. Наявність трьох циліндрів все ж таки відчувається. Крім того, відгуки про цю турботрійку до 2018 року – дуже невтішні. У мотора EB2 була ціла відгукна кампанія, що стосується коленвала. Була проблема з ременем ГРМ: верхній шар ременя, що тут знаходиться у масляній ванні, розшаровувався, і його частинки забивали канали в маслонасосі. Але 2018-го покриття ременя замінили, і після цього глобальні претензії до EB2 зникли.
Власне, найдорожчим є «сі-четвертий» з 1.5-літровим дизелем BlueHDI, який видає 130 сил та 300 Нм, а комплектується лише Aisin. Feel коштуватиме 26 700 доларів, Shine – це 29 000 доларів. Саме дизелем та укомплектований тестовий Citroen C4.
Драйв
1.5-літровий BlueHDI везе дуже рівно та лінійно. Підхоплення знизу – і ви вже попереду потоку. У місті трьох сотень “ньютонів” вистачає завжди. Та й на трасі, на швидкостях понад 120 км/год, не виникає жодних проблем із обгонами. До речі, про трасові швидкості: для мене так і залишилося загадкою, як рівень шуму від зустрічного потоку повітря на 80 км/год і на 140 км/год у «сі-четвертого» залишається незмінним.
А ось перешкодою для динамічного драйву є КПП.Так, гідромеханічна коробка Aisin є однією з найнадійніших на ринку, але швидкістю роботи вона не блищить. Як і плавністю. Так, нехай на низьких передачах вона не плутає щаблі (подібно до деяких «робот»), але перемикання ви відчуваєте дуже чітко.
Та й перша передача на «французах» із цими коробками підключається довго. Можливо, цей факт і є головною причиною менш блискучих показників розгону до 100 км/год. Наші виміри показали 11.17 с.
Якщо ваш стиль їзди – це флегматичність, а від коробки хочеться досягти більше м’якості, потрібно переходити в режим Eco. Втім, я не зовсім розумію, навіщо. Адже за час тест-драйву (з обкаткою, пробками, у бадьорому темпі та із вимірами динаміки) середня витрата склала 6.5 л/100 км. Хоча за бажання у місті можна поміщатися й у 6 л/100 км.
Підвіска
На трасових швидкостях Citroen C4 приємно здивував мене своєю стабільністю. За мірками бренду вона дуже висока, хоча для Honda CR-V або Volkswagen Tiguan така настройка є нормою. Але позаду у наведених для прикладу автомобілів – незалежні схеми, тоді як у “сі-четвертого” – балка.
Кермо крос-хетчу на швидкості наливається вагою, реакції на ньому абсолютно зрозумілі. І, що найважливіше, задня підвіска бездоганно повторює всі дії передньої. Це мова не про спорт, а про баланс.
І ні, задня підвіска не була для цього жорстко налаштована. Можна говорити про трясіння на «дрібниці» на малих швидкостях, але щойно дорога стає гіршою, підвіска розкриває весь свій потенціал. Progressive Hydraulic Cushions – амортизатори з гідравлічними відбійниками – суттєві нерівності небезуспішно проковтують. Лише іноді звуком роботи балки автомобіль натякає, що їхати можна було б і тихіше.
Як на мене, за своїм балансом підвіска “сі-четвертого” наближена до верху класу. Так, можна хотіти, щоб вона і з дрібницею справлялася краще, але варто пам’ятати, що ми говоримо про середній сегмент, а не преміальний клас. Тому за свої гроші я вважаю підвіску C4 величезним козирем: він їде по-дорослому. Так, як я на те не чекав. А якщо і цього вам мало, просто встановіть 16-дюймові колеса, і автомобіль поїде м’якше (можливо, навіть занадто м’яко). Адже тестовий кросовер, нагадаю, комплектується 17-дюймовими.
Підсумки
Citroen C4 – продукт справді гідний.Хороше кермо, відмінна підвіска, бадьорий підхоплення дизельного двигуна. Більшість його конкурентів не зможуть запропонувати таке ж поєднання місткого салону, високого (за мірками класу) рівня оздоблювальних матеріалів та 19-сантиметрового кліренсу. Але й «сі-четвертий» недоліків не позбавлений: ергономічні огріхи, неважлива шумоізоляція, далека від високого рівня мультимедійна система не дають йому наблизитися до статусу ідеального (знову ж таки, за мірками класу) автомобіля.
Потрібно пам’ятати, що вилка вартості у Citroen C4 величезна: від 20 000 до 29 000 доларів. Тому і конкурентів за критерієм ціни у автомобіля безліч, особливо якщо врахувати крос-клас автомобіля.
Але поле для порівняння можна звузити, якщо вибрати оптимальну, на мою думку, комплектацію Feel c дизельним двигуном та автоматичною коробкою. У ній запропоновані камера заднього виду, паркувальні датчики, роздільний клімат-контроль та підігрів керма. Вартість такого Citroen – 26700 доларів. І ось конкурентів із таким «послужним списком» за такі гроші у С4 вже набагато менше.
