Варіатори з року в рік набирають популярності і зараз мало кого можна здивувати таким типом трансмісії. За останнє десятиліття подібний метод перемикання передач із екзотики перейшов у розряд цілком звичайних «автоматів».
Що таке варіатор
По суті, варіатор (найпоширеніше англомовне позначення – CVT – continuously variable transmission) – це, вибачте за тавтологію, варіація на тему автоматичної коробки передач. І автомобіль, обладнаний ним, на перший погляд, нічим не видає себе – педалей всього два і важіль перемикання режимів трансмісії – P, R, N, D – такий самий, як і у машини з традиційною АКПП. Все звично. Але працює варіатор зовсім інакше. У ньому немає фіксованих першої, другої, десятої передач. Спробуйте уявити собі, скільки зірок у нашому Всесвіті, але у варіатора передач все одно набагато більше. І «перемикання» між ними відбувається плавно та непомітно.
Коротка історія розвитку варіаторів
Варіатор ставився серійно на автомобілі DAF (тоді під цією маркою випускалися не лише вантажівки, а й легковики) ще у 50-х роках минулого століття. Потім щось схоже почали робити і на Volvo, але по-справжньому широке поширення варіатори набули лише зараз, але сама технологія була розроблена ще Леонардом да Вінчі.
Причиною підвищеного інтересу з боку японських конструкторів стали численні спроби автовиробників підвищити ККД двигуна, внаслідок яких вони дійшли висновку, що власне ККД піднімати не треба, достатньо запобігти втраті потужності на трансмісії.Відповідно до законів фізики, це можна було б зробити, додавши кількість передач, але тут розробники упиралися в суттєву проблему, чим більше буде передач, тим краще, тим менше будуть втрати. Виходило, що це екстенсивний шлях, а він має на увазі нарощування розмірів КПП, що в кінцевому підсумку призводить до складної керованості, і ненадійності вузла в цілому, про що ми вже говорили.
Потрібно або збільшити кількість передач до нескінченності, або … прибрати їх зовсім! Для цього їм і були потрібні напрацювання по варіатору, – безступінчастої трансмісії, що дозволяє здійснювати плавний розгін і гальмування, фактично передаючи прямо зусилля з двигуна.
Причина бурхливого розвитку варіаторів у наші дні проста, — АКПП цього типу економічніші (різниця близько 10-20% порівняно зі звичайним «автоматом»), незрівнянно комфортніші, через відсутність ривків і перемикань, а головне, варіатор забезпечує більш плавний , і що характерно, швидший розгін автомобіля, навіть у порівнянні з механікою, за рахунок ідеального співвідношення (а точніше відсутності) передач. Здавалося б, ось він, ідеал, але насправді все виявилося не так райдужно.
Плюси варіатора
м’яке перемикання, т.к. у варіаторі немає передач, а передавальне число змінюється постійно;
легке та комфортне управління;
швидший розгін, т.к. не витрачається час на перемикання передач;
економна витрата палива, т.к. передавальне число постійно змінюється, немає втрати потужності. Варіатор витрачає менше бензину, ніж механіка та інші види автомата;
екологічність – варіатор викидає в атмосферу менше шкідливих речовин, аніж інші коробки передач;
збільшений ресурс двигуна
Мінуси варіатора
необхідність купувати спеціальне масло. Причому конкретному виробнику потрібна певна олія. Його потрібно міняти приблизно кожних 30 тис. км;
можливість встановлення варіатора тільки на машини, у яких не більше 220 л.
різкі розгони та гальмування можуть призвести до поломки;
ремонт варіатора – це складний процес, що дорого коштує. Крім того, не так просто знайти хорошого спеціаліста;
варіатор обганяє інші види АКПП за технічними особливостями, але має високу вартість обслуговування.
Основна проблема варіаторних коробок передач
Основною проблемою варіатора була та залишається надійність вузла. Справа в тому, що сам виробник укладає термін “ходіння” варіатора в 150 000 – 200 000 км, якщо ми говоримо про новий автомобіль. Звичайно, купуючи автомобіль новим, Ви практично застраховані від неприємностей, оскільки середньостатистичний водій наїжджає протягом року близько 20 000 – 35 000 км.Таким чином, терміну роботи вузла Вам вистачить на весь термін гарантії автомобіля, але якщо машина купується з рук, то варіаторний вузол може стати джерелом перманентного головного болю. Для Росії ця проблема особливо актуальна, оскільки в холодному кліматі варіатор працювати важче. Також при експлуатації в Росії є ще дві негативні особливості для варіатора.
Основні поломки варіаторів
Розрив ременя. Дуже рідкісна поломка, неремонтопридатна – тільки заміна всього вузла.
Розрив шліців маховика. Основні ознаки: йде набір обертів двигуна, а машина стоїть. Поломка можна усунути, вона не така витратна, як розрив ременя.
Плавання обертів
Плавання обертів можливе при: забитій паливній системі, забитій рейці форсунок, дроселя, клапана холостого ходу, інжекторі, вбитих свічках у літній період експлуатації. Якщо один із цих параметрів не чистився рік, плаватимуть оберти. У зимовий, при температурі більше -10: не прогріта олія варіатора. Потрібно проїхати в щадному режимі кілька кілометрів, з оборотами до 2500 і все відновиться. Якщо все чисто, проїжджали взимку 10 км, а обороти не “встають”, то це погана робота соленоїдів, які відповідають за старт та передавальні числа.
Профілактика – запорука надійності
В принципі, можна значно зменшити негативні наслідки навантажень на вузол, простий своєчасною заміною рідини у варіаторі. До речі, тут слід зробити коригування своєчасності. Якщо судити за японськими стандартами – заміна олії у варіаторі потрібно кожні 40 000 км.У Росії, з її несприятливим для CVT кліматом і «лихою» манерою водіння, заміна може бути потрібна кожні 25 000 – 35 000 км. Тут потрібно з скрупульозною точністю дотримуватись інструкції щодо заміни масла, бо будь-яка самодіяльність може вийти «боком», і, надалі, обернутися дуже дорогим ремонтом
Оптимальний режим керування автомобілем з варіаторною трансмісією
- По-перше, варіатору категорично протипоказані різкі ривки. Як мовилося раніше, серцем вузла є ремінна передача, яка огидно переносить короткочасні зусилля розтягнення. Чомусь у Росії прийнято різке прискорення зі світлофора, а це чревато розтягненням ременя, як наслідок, його прослизанням і виходом з ладу всього вузла.
- По-друге, варіатор не переносить тривале рівномірне пересування зі швидкістю понад 120 км/год. Під час роботи в монотонному режимі на валах варіатора з’являються виробітки, які з часом стають «сходинками» для безступінчастої трансмісії. Але в Росії з її величезними відстанями навіть режим руху у великому місті по об’їзній або кільцевій більше схожий на рух трасою.
Оптимальний режим роботи варіатора – плавний розгін, плавне гальмування. Його стихія, це місто та пробки.
ПАМ’ЯТАЙТЕ: Ви завжди можете звернутися до нашого автосервісу, де Вашому автомобілю з радістю нададуть професійну технічну допомогу. Також Ви можете записатись до нас на плановий технічний огляд! Ознайомтесь будь ласка з нашими послугами з ремонту та діагностики автомобіля